Як Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перевищую свої повноваження.
Адвокат та партнер Адвокатської фірми “Клименко та партнери” Клименко Дмитро розповів як Фонд гарантування вкладів фізичних осіб перевищує свої повноваження в процесі виведення неплатоспроможних банків з ринку, чим порушує права вкладників.
Починаючи з 2015 року не один десяток тисяч депозитних договорів неплатоспроможних банків (Дельта Банк, Надра Банк, VAB Банк, Банк Фінанси та кредит, Банк Михайлівський та ін) були віднесені Фондом гарантування вкладів фізичних осіб до числа нікчемних (недійсних). Посилаючись на цю недійсність депозитів, Фонд відмовився виплачувати вкладником їх заощадження.
Питання про незаконність таких дій Фонду був предметом вивчення у багатьох судових справ по всій Україні. І якщо судити за статистикою результату тих справ, якими займалися юристи нашої Адвокатської фірми «Клименко і партнери» (а це кілька сотень таких справ), то в 95% випадках справи вигравали саме вкладники. А дії уповноваженої особи фонду визнавалися судами незаконними.
Одним з основних тез в позиції адвоката і партнера Адвокатської фірми «Клименко і партнери» Клименка Дмитра було і залишається теза про те, що стаття 38 Закону «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», на підставі якої Фонд вважає нікчемними депозитні договори, не може бути застосована до депозитних договорів в принципі.
Адже мета заходів, які передбачені зазначеною статтею і які мають право здійснювати Фонд або уповноважена особа, чітко передбачені в цій самій статті, а саме:
(1) – забезпечення збереження активів банку;
(2) – запобігання втрати майна банку;
(3) – запобігання збитків банку.
Саме цими цілями і обмежені повноваження Фонду та уповноваженої особи щодо перевірки угод (в тому числі договорів) на предмет виявлення серед них нікчемних з підстав, визначених частиною третьою ст.38 Закону.
І з огляду на те, що залучені на депозит кошти є пасивами банку, а не його активами, те що ці кошти не є майном банку, і не впливають на збитковість банку, то застосування до договорів банківського вкладу (депозиту) норм зазначеної статті є протиправним.
Навіть Національний банк України в своїй відповіді, адресованому Громадської організації “Захист вкладників” Дельта “, підтверджує те, що банківський вклад це пасиви банку.
Про неможливість застосування норм ст.38 Закону до депозитними договорами свідчить також і частина 5 цієї статті. Адже згідно з її положень, у разі отримання кредитором банку повідомлення Фонду про нікчемності правочину такий кредитор зобов’язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а в разі неможливості повернути майно в натурі – відшкодувати його вартість.
Виникає логічне запитання, а які кошти вкладник отримав від банку в момент підписання депозитного договору і розміщення грошей на депозитному рахунку? Ніяких! Власне і повертати банку позивач нічого не винен. Це Фонд повинен вкладнику виплатити гарантію за вкладом в розмірі до 200 тис. грн.
Висновок напрошується сам собою. Повноваження Фонду щодо виявлення нікчемних договорів не поширюється на депозитні договори, які були укладені на звичайних ринкових умовах.
